Приходь без дзвінка

Для щастя потрібно, щоб хоч хтось пам’ятав твоє ім’я.

Одного разу Яна сідає у потяг «Рахів — Київ» і знайомиться з дідусем. І, попри зупинки у маленьких селищах, гамір нових пасажирів плацкарту й фізичну втому, дівчина все уважніше слухає Василя Васильовича. Його історія, неначе намистини, нанизується на нитку спогадів її власного життя.

Чи зустрінуться вони знову? Чому гірські маршрути, пейзажі й нічний ліс — незамінні ліки проти власних травм? Напевно, ці відчуття знайомі кожному — такі особисті й невимовлені… Але що станеться, якщо про них заговорити вголос?

Десь серед темного лісу на останніх відсотках заряду телефону, що слугує ліхтариком,  дівчина йде вперед, попри виснаження й біль у ногах, цитуючи Ліну Костенко: «Цей ліс живий, у нього добрі очі». Бо вона вірить у світло і не втомлюється шукати його серед людей.

Чому варто прочитати книжку «Приходь без дзвінка»?

• Роман-мандрівка життям, яке розділилось на дві частини: одну, що ховається серед гамірного великого міста, всіяного болісними спогадами та іншого — серед карпатських гірських маршрутів, які пробуджують внутрішню силу і повертають голос.
• Глибоке й рефлективне усвідомлення зв’язку між, здавалося б, абсолютно незнайомими людьми, яких розділяє вік і відстань, але поєднує саме життя.
• Карпатські маршрути, назви гір і селищ, описи мальовничих пейзажів спонукатимуть взяти квиток в гори і пройти шляхом головної героїні — повернутись до себе справжнього… Додому.